Головний мозок людини є не лише субстратом пс ихічного життя, а й регулятором усіх процесів, що відбуваються в організмі.
Прогресивний розвиток головного мозку у вищих приматів, зумовлений трудовою діяльністю з використанням знарядь праці та членороздільною мовою, дав змогу людині якісно виділитися в тваринному світі і посісти панівне становище в природі.
Головний мозок розміщений у порожнині черепа. Індивідуальні коливання маси головного мозку сучасної людини, незалежно від її обдарованості, досить великі (найчастіше 1100-1700 г).
Приблизно такою була маса мозку І. П. Павлова (1653 г), Д. І. Менделєєва (1571 г) та інших видатних людей. Разом з тим маса мозку І. С. Тургенєва (2012 г), Байрона (1807 г), І. Ф. Шіллера (1785 г) перевищувала максимальну, а А. Франса (1017 г) - була мінімальною, яка відома сучасній людині.
Мозок новонародженої дитини важить у середньому 330-400 г. В ембріональному періоді і в перші роки життя головний мозок інтенсивно росте, однак лише до 20 років досягає остаточних розмірів.
У ньому розрізняють п'ять відділів:
-
довгастий мозок;
-
задній мозок, що складається з моста й мозочка;
-
середній мозок - покрив середнього мозку (чотиригорбкове тіло) і ніжки мозку;
-
проміжний мозок, основними утворами якого є таламус і гіпоталамус;
-
передній (кінцевий) мозок, представлений двома великими півкулями.
Перші чотири відділи утворюють стовбур головного мозку, який є найдавнішим у філогенетичному відношенні. Півкулі великого мозку - порівняно молодий утвір.